"Lustro". Performatywne czytanie sztuki Grażyny Lutosławskiej.

Każda osoba, która nabyła bilet na wydarzenie podlega obowiązkowi dostosowania się do wymogów i regulacji związanych z epidemią COVID-19, obowiązujących w dniu wydarzenia.

Wstęp za okazaniem bezpłatnej wejściówki. Wejściówki można rezerwować i odbierać w kasie Teatru Starego od 15.09.2022 r.
Jedna osoba może pobrać maksymalnie 4 wejściówki na każde spotkanie. Większe grupy (uczniowie, studenci i inne grupy zorganizowane) proszone są o bezpośredni kontakt z kasą Teatru w celu rezerwacji miejsc.

Obsada: Mirella Rogoza- Biel, Jan Tuźnik, Edyta Ostojak, Daniel Dobosz, Natalia Sacharczuk

Muzyka: Piotr Selim

Wizualizacje: Anna Świderska- Kusyk

Reżyseria: Michał Zgiet

Uśmiechnęłam się do teatralnych duchów (wiadomo, że dobrze mieć je po swojej stronie), kiedy dyrektor Karolina Rozwód zaproponowała mi napisanie bajki. A później pomyślałam, że skoro duchy są w każdym teatrze, to warto im się  przyjrzeć. Tak pojawiła się rodzina Duchowskich. 

Duch Duchowski ma dwa tysiące osiemset siedemdziesiąt dwa lata. W przeliczeniu na wiek ludzki to siedem. I nie chce być miłym chłopcem, tylko normalnym teatralnym duchem. Chce straszyć! Ale nie ma kogo, bo z teatru  zniknęły słowa, a z nimi odeszła publiczność. Teatralne duchy znormalniały: tato Duchowski przepada za rosołem i lubi myć garnki, mama, Duszka Duchowska, wciąż się odchudza, a ciotka Duszeńka drzemie albo pije herbatę i wspomina dawne czasy. Pewnego dnia Duch Duchowski wpada na trop zaginionych słów. Dlaczego zniknęły? Czy uda się uratować teatr, któremu grozi wielkie niebezpieczeństwo?

Myślałam, że tylko w bajce z dobrego teatru może zniknąć publiczność, ale później przyszła pandemia i wszystkie teatry opustoszały. I teraz zastanawiam się, czy na pewno napisałam bajkę? 

Grażyna Lutosławska

“Czytanie performatywne tekstu jest pewnym etapem pracy nad spektaklem. Chciałbym w tym pokazie przekazać główne myśli Autorki, zawarte w  tekście, dodając do tego trochę dramaturgi, muzyki, oświetlenia, plastyki oraz wątków komediowych. Jest to niezbędne przy pracy nad całością spektaklu.”

Michał Zgiet

Michał Zgiet (ur.1960 r.) PWST w Warszawie (Wydział Lalkarski w Białymstoku). Po skończeniu studiów podjął pracę w Teatrze H. Ch. Andersena w Lublinie, współpracował z OPT Gardzienice. W 1995 wraz z Witoldem Mazurkiewiczem i Jarosławem Tomicą założył Kompanię ,,Teatr'', która rozpoczęła wkrótce pełną międzynarodowych sukcesów współpracę z teatrem Provisorium (ich wspólny spektakl „Ferdydurke” został nagrodzony m.in. nagrodą Fringe First na Festiwalu w Edynburgu).  Związany z Centrum Kultury w Lublinie, gdzie m.in. prowadzi Teatr Seniora oraz współpracuje z Czytelnią Dramatu i Teatrem InVitro. Ponadto współpracuje m.in. z Teatrem im. H. Ch. Andersena w Lublinie, Teatrem Polskim w Bielsku-Białej i Radiem Lublin. W roku 2010 w remizie OSP Łączki-Pawłówek założył Stowarzyszenie Centrum Artystyczne Teatr w Remizie.

 

#opisujemy

Zbliżenie na twarz mężczyzny trzymającego jedną dłoń na policzku. Mężczyzna ma siwe włosy i krótki zarost. Jest ubrany w dżinsową koszulę. W rozmytym tle wnętrze pokoju.

 

Мистецькі читання Ґражини Лютославської

Акторський склад: Мірелла Рогоза Бєль, Пьотр Бублевіч, Едита Острояк, Бартош Сівек, Наталія Сахарчук

Музика: Пьотр Селім

Графіка: Ян Згєт

Я посміхнулася театральним привидам (добре бути з ними в хороших стосунках), коли директор Кароліна Розвуд попросила мене написати казку. А пізніше подумала, що раз у кожному театрі є привиди, то варто до них придивитися. Так з'явилася родина Духовських.

Духу Духовському дві тисячі вісімсот сімдесят два роки. У перерахунку на вік людини - це сім. І він не хоче бути милим хлопчиком, а хоче бути просто нормальним театральним привидом. Хоче лякати! Але немає кого, тому що з театру зникли слова, а з ними пішли й глядачі. Театральні привиди стали звичайними: тато Духовський любить бульйон і мити каструлі, мама Душка Духовська все ще худне, а тітка Душенка дрімає або п’є чай і згадує старі часи. Одного разу Дух Духовський натрапив на слід втрачених слів. Чому вони зникли? Чи вдасться врятувати театр, якому загрожує велика небезпека?

 

Я думала, що глядачі можуть зникнути з хорошого театру лише в казці, але потім настала пандемія, і всі театри опустіли. І тепер я задумалася, чи я написала справді казку?

Ґражина Лютославська

«Перформативне читання тексту – це певний етап роботи над виставою. У цій виставі я хотів би передати головні думки авторки, закладені в тексті, додавши трохи драматургії, музики, світла, художності та комедійності. Це необхідно для роботи над цілісністю вистави».

Міхал Згєт

Міхал Згєт (нар. 1960) Державна вища театральна школа у Варшаві (Кафедра лялькового театру в Білостоку). Після закінчення навчання почав працювати в театрі Г. Х. Андерсена в Любліні, співпрацював з Центром театральних практик «Gardzienice». У 1995 році разом з Вітольдом Мазуркевичем та Ярославом Томіцею заснував компанію «Teatr», яка незабаром розпочала успішну міжнародну співпрацю з театром «Provisorium» (їхня спільна вистава «Ferdydurke» була відзначена, серед іншого, премією Fringe First на Единбурзькому фестивалі). Співпрацює з Центром культури в Любліні, де, крім іншого, керує Театром сеньйорів і співпрацює з Читальнею драми та театром «InVitro». Крім того, він співпрацює з Театром ім. Г.Х. Андерсена в Любліні, Польським театром у Бельсько-Бялі та з Радіо «Люблін». У 2010 році в пожежній частині Добровільної пожежної частини Лончки-Павлувек заснував Товариство «Мистецький театральний центр в Ремізі».