"Madagaskar" / Teatr PAPAHEMA & Teatr Żydowski w Warszawie

Bilety:  I-50 zł, II- 40 zł, III- 25 zł, IV- 20 zł 

Parter i loże sali widowiskowej wyposażone są w pętlę indukcyjną     

Po spektaklu rozmowę z twórcami poprowadzi Wojciech Majcherek. 

Spektakl powstał w koprodukcji Teatru Papahema z Teatrem Żydowskim im. Estery Rachel i Idy Kamińskich w Warszawie.

Czas trwania spektaklu 90 min.

Żydzi na Madagaskar! – wołali wściekli, polscy antysemici w latach 30. XX wieku i potem, w marcu 1968 roku. Legnicka aktorka i dramatopisarka Magdalena Drab postanowiła spełnić ten ich lepki, rasistowski sen i przeniosła na widmową wyspę, zagubioną gdzieś na oceanie metafizycznym grupę słynnych polskich Żydów czyli Żypo. Stanisław Lem odkrywa, że nie jest tu sam, choć nie wie, czy żyje czy umarł, pionierka psychoanalizy Helena Deutsh i cesarzowa kosmetologii Helena Rubinstein wprowadzają go w sekrety wyspy, mieszka tu wynalazca utopijnego języka esperanto - Ludwik Zamenhof, nadal pisze wiersze Julian Tuwim, świat hollywoodzkiego kina reprezentuje Samuel Goldwyn. Lem próbuje rozgryźć zasady rządzące „wyspą nie z tej ziemi”, inni rozbitkowie oprowadzają go po polsko-żydowskim czyśćcu, do którego trafił. Głos pramatki Ewy (Gołda Tencer) konkuruje tu z narracją Krystyny Czubówny, opisującą przyrodę i mieszkańców Madagaskaru, jakby to był film z serii National Geographic. A może to jednak survivalowy serial typu „Lost” lub „I-land”?
Kolejna lemowska antyutopia, dla niepoznaki tylko przeniesiona z futurystycznego kosmosu w egzotyczno-oniryczne realia? Bohaterowie prezentują się w serii monologów i uciesznych piosenek, więc może Lem został uwięziony w jakimś narkotycznym musicalu? Magda Drab podpowiada jeszcze konwencję widowiska w podtytule sztuki „horror metafizyczny”, reżyserka Gosia Dębska zapełnia sceną sztuczną dżunglą, zręcznie podbija komediowe tony. Jednym z istotnych elementów spektaklu jest język, jakim mówią postaci: co jakiś czas aktywuje się zaskakująca anomalia – więźniowie wyspy zaczynają do każdego słowa dodawać głoskę „ż”, jakby wyspa brała odwet za ich wypartą, przemilczaną tożsamość. Drab nazywa to „żężeniem”. „ŻZrywamy żboki żze żśmiechu…” Ale przecież, jakby tak się dobrze zastanowić, to wcale nie jest śmieszne.
W warszawskim przedstawieniu konwencja i język, lekkość i anegdotyczność skrywają kluczowe dylematy dotyczące uwikłania w polskość i żydowskość równocześnie. Pada pytanie, czy można sobie wybrać świat, w którym żyjemy, czy można siebie stworzyć na nowo, na własnych warunkach, bez oglądania się na przodków, środowisko, mechanizmy społeczne, epokę wreszcie? Kiedy możemy być naprawdę wolni, skoro wyspa-Utopia-Madagaskar od Magdy Drab nie istnieje? A nawet jeśliby istniała i tak nie byłby oazą wolności.  

Łukasz Drewniak, kurator programu teatralnego Tatru Starego w Lublinie

Madagaskar | Teatr PAPAHEMA & Teatr Żydowski w Warszawie
/ horror metafizyczny inspirowany losami wybitnych Polaków żydowskiego pochodzenia

Madagaskar – egzotyczna wyspa u wybrzeży Afryki. Niespełniony sen Polaków o kolonialnym imperium. Francja była niegdyś gotowa odstąpić Polsce swoją kolonię, pod warunkiem, że Polska wyśle tam wszystkich Żydów z Europy. Oferta na tyle kusząca, że nawet rozpoczęto przygotowania… Jednak był już rok 1936, marzenia o koloniach szybko się rozwiały i – pomimo chwytliwego hasła: „Żydzi na Madagaskar” – plan nigdy nie doszedł do skutku.
Madagaskar to w spektaklu wyimaginowane zaświaty – dla tych, z którymi nie wiemy, co począć. To przestrzeń zsyłki dla dusz o niewiadomym pochodzeniu, zawiłej przeszłości czy podejrzanych rysach. Nie ma dla nich miejsca w piekle, w nicości, w niebie. Zamknięci w tropikalnej poczekalni, zesłani na wyspę, wciąż czekają. Spotkamy tam Stanisława Lema, Helenę Rubinstein, Juliana Tuwima, Helenę Deutsch, Samuela Goldwyna, Ludwika Zamenhofa. I wielu innych… Czuwa nad nimi żydowska pramatka, Ewa z początku, z czasu, gdy jeszcze nie istniała wieża Babel. Nasi rozbitkowie w absurdalny, niekiedy groteskowy sposób walczą o przetrwanie, próbując uciec z wyspy. Ale czy z Madagaskaru można uciec? Czy pozwolisz im uciec? A może to ty ich tam…?

Spektakl dla osób powyżej 16. roku życia.

Tekst: Magda Drab
Reżyseria: Gosia Dębska
Scenografia: L'udmila Bubánová 
Muzyka: Ignacy Zalewski
Ruch sceniczny: Agnieszka Konopka
Multimedia: Maria Porzyc i Tomasz Jóźwin
Reżyseria światła: Maciej Iwańczyk
Obsada: Paulina Moś, Helena Radzikowska, Paweł Rutkowski, Piotr Sierecki, Mateusz Trzmiel, Marek Węglarski, ze specjalnym udziałem Gołdy Tencer i Krystyny Czubówny
 

NAGRODY
Magdalena Drab, autorka dramatu pt. „Madagaskar”, została nagrodzona za najlepszy tekst 28. Ogólnopolskiego Konkursu  na Wystawienie Polskiej Sztuki Współczesnej. Spektakl znalazł się w finale Konkursu, pośród 13 najlepszych inscenizacji polskiego dramatu współczesnego.

 

#opisujemy

Na pierwszym planie mężczyzna w białej koszuli oraz beżowych spodniach, kamizelce i kapeluszu. Rozkłada na boki ręce uniesione wysoko. Tuż za nim stoi postać niemal zupełnie zasłonięta przez niego, również z rozłożonymi rękami, niesionymi nieco niżej. Za nimi chmura dymu, a dalej jeszcze cztery postacie w różnych pozach i dekoracje z liśćmi monstery.

«МАДАГАСКАР» / ТЕАТР «PAPAHEMA» І ЄВРЕЙСЬКИЙ ТЕАТР У ВАРШАВІ

Квитки: I-50 zł, II-40 zł, III-25 zł, IV-20 zł

Партер і ложі глядацької зали обладнані індукційною петлею   

Після вистави розмову з артистами проведе Войчех Майхерек.

Вистава створена в копродукції Театру «Papahema» з Єврейським театром ім. Естер Рахель та Іди Камінських в Варшаві.

 

Євреїв на Мадагаскар! – волали розлючені польські антисеміти в 30-х роках ХХ ст. і потім, в березні 1968 року легницька акторка та драматургиня Магдалена Драб вирішила втілити в життя їхнє докучливе расистське марення і переселила групу відомих польських євреїв, тобто Жипо, на загублений десь у метафізичному океані примарний острів. Станіслав Лем виявляє, що він тут не сам, хоча не знає, живий він чи мертвий, піонерка психоаналізу Гелена Дойч та цариця косметології Гелена Рубінштейн знайомлять його з секретами острова: тут живе винахідник утопічної мови есперанто Людвік Заменгоф, продовжує писати вірші Юліан Тувім, світ голлівудського кіно представляє Семюел Голдвін. Лем намагається розкусити правила, що регулюють життя на «неземному острові», інші потерпілі корабельної аварії показують йому польсько-єврейське чистилище, до якого потрапив. Голос праматері Єви (Голда Тенцер) тут звучить врозріз з оповіддю Кристини Чубівни, яка описує природу та мешканців Мадагаскару, наче це фільм із циклу National Geographic. А може, це серіал про виживання на зразок «Lost» чи «I-land»?

Ще одна лемівська антиутопія, яка лише для маскування перенесена з футуристичного космосу в екзотично-онейричну реальність? Герої розкривають свої характери в серії монологів і веселих пісень, тож, можливо, Лем потрапив у пастку якогось наркотичного мюзиклу? Магда Драб також натякає на характеристичність вистави в підзаголовку п’єси «метафізичний жах», режисерка Гося Дембська заповнює сцену штучними джунглями, вміло підсилюючи комедійні тони. Одним із суттєвих елементів п’єси є мова, якою розмовляють герої: час від часу з’являється дивовижна аномалія – в’язні острова починають додавати звук «ж» до кожного слова, ніби острів відплачує за їх репресовану, змарновану ​​ідентичність.

У варшавській виставі характеристичність і мова, легкість і анекдотичність приховують ключові дилеми щодо заплутаності в польськості та єврействі водночас. Постає питання, чи можемо ми обирати світ, у якому живемо, чи можемо ми творити себе заново, на власних умовах, не озираючись на наших предків, середовище, соціальні механізми, зрештою, на епоху? Коли ми можемо бути справді вільними, оскільки острова-Утопії-Мадагаскару Магди Драб не існує? І навіть якби він існував, то все-одно не був би оазисом свободи.

Лукаш Древняк, куратор театральної програми Татру Старого в Любліні

 

Мадагаскар | Театр «PAPAHEMA» та Єврейський театр у Варшаві

/ метафізичний жах, навіяний долею видатних поляків єврейського походження

Мадагаскар - екзотичний острів біля берегів Африки. Нездійснена мрія поляків про колоніальну імперію. Колись Франція була готова віддати Польщі свою колонію за умови, що Польща відправить туди всіх євреїв Європи. Пропозиція була настільки спокусливою, що навіть почали готуватися... Проте був уже 1936 рік, мрії про колонії незабаром розвіялися, і – незважаючи на яскраве гасло: «Євреїв на Мадагаскар» – план так і не здійснився.

У виставі Мадагаскар — це уявне загробне життя — для тих, з ким ми не знаємо, що робити. Це місце вигнання для душ невідомого походження, складного минулого або з підозрілими рисами. Для них немає місця ні в пеклі, ні в небутті, ані на небесах. Замкнені в тропічній кімнаті очікування, відправлені на острів, вони все ще чекають. Зустрінемо там Станіслава Лема, Гелену Рубінштейн, Юліана Тувіма, Гелену Дойч, Семюеля Голдуїна та Людвіка Заменгофа. І багато інших... За ними спостерігає їхня єврейська праматір Єва від самого початку, від часу, коли ще не існувало Вавилонської вежі. Наші жертви корабельної катастрофи борються за виживання абсурдним, іноді гротескним способом, намагаючись втекти з острова. Але чи можливо втекти з Мадагаскару? Чи дозволиш їм втекти? А може це ти там їх...?

Вистава для осіб від 16 років.

 

Текст: Магда Драб

Режисер: Гося Дембська

Сценографія: Людмила Бубанова

Музика: Ігнацій Залевський

Сценічний рух: Агнешка Конопка

Мультимедіа: Марія Пожиц і Томаш Йожвін

Освітлення: Мачей Іванчик

У ролях: Пауліна Мось, Хелена Раджіковська, Павел Рутковський, Пьотр Серецький, Матеуш Тшмєль, Марек Венґлярський, за особливою участю Ґолди Тенцер і Кристини Чубовни

НАГОРОДИ

Магдалена Драб, авторка драми під назвою «Мадагаскар», була нагороджена за найкращий текст на 28-му Національному конкурсі сучасного польського мистецтва. Вистава увійшла до фіналу Конкурсу, будучи серед 13 найкращих постановок сучасної польської драматургії.