"Dowcip" / Teatr im. Wojciecha Bogusławskiego w Kaliszu

Bilety: I-50 zł, II-40 zł, III-25 zł, IV stojące-20 zł 

Parter i loże sali widowiskowej wyposażone są w pętlę indukcyjną      

Po spektaklu rozmowę z twórcami poprowadzi Wojciech Majcherek.

 

Margaret Edson zdobyła za tę sztukę w 1999 roku Nagrodę Pulitzera, dwa lata później zrealizowano na jej podstawie film z Emmą Thompson w roli głównej, a w 2002 roku Magdalena Łazarkiewicz przygotowała polską prapremierę „The Wit” w Teatrze Studio z Teresą Budzisz-Krzyżanowską jako Vivian Bering i Danutą Szaflarską w roli profesor Ashford. I teraz warszawska reżyserka i pedagożka Akademii Teatralnej Bożena Frankowska powraca z tym tytułem na polskie sceny. Czemu akurat ten gorzko-wesoły tytuł? Może dlatego, że ledwo, co wyszliśmy z pandemii, napatrzyliśmy się na umieranie bliskich i nie rozumiemy, czemu musi ono tak wyglądać? Może dlatego, że wraca w Polsce dyskusja o godnej śmierci i teatr chce w niej zabrać głos?

Bohaterką dramatu Edson jest Vivian Bering, profesorka literatury od metafizycznej poezji angielskiej z XVI i XVII wieku, czyli od Johna Donne’a, jego przyjaciół i rywali. I taki jej „kawał” zrobiono – diagnoza: guz mózgu. „The Wit” to po angielsku nie tylko „dowcip” ale i „dowcip”, czyli talent literacki do opowiadania, sztuka ekwilibrystyki słownej, formalnej i fabularnej. Vivian nie miała przed chorobą życia innego niż uniwersytet i biblioteka, nie kochała, nie żyła naprawdę. Czy choroba ją zmieni?
Vivian w interpretacji aktorki Małgorzaty Kałędkiewicz-Pawłowskiej przechodzi kolejne fazy chemioterapii, oswaja szpitalną rzeczywistość, flirtuje z młodym lekarzem. Próbuje żartować, epatuje swoim dystansem do choroby. Szuka odpowiedzi o sens tego, co ją spotkało, co spotyka wszystkich ludzi. Po co jest cierpienie? Czemu dobrej śmierci towarzyszy potworne umieranie? Co może nas ocalić od rozpaczy – literatura? nauka? filozofia? religia? humor? tumiwisizm? W spektaklu Bożeny Frankowskiej pada odpowiedź.
„Dowcip” z Teatru Bogusławskiego nie jest wesołą sztuką o umieraniu i nie jest szpitalnym romansem. To raczej próba odkrycia metafizyki na styku tego, co ludzkie i tego, co naukowe.

Łukasz Drewniak, kurator teatralny w Teatrze Starym w Lublinie

 

Vivian Bering jest profesorką literatury, która specjalizuje się w renesansowej poezji angielskiej. Choć poezja pełna jest namiętności, Vivian zawsze unikała uczuć. To intelektualistka, która wierzy w potęgę rozumu. Ale jej ciału nagle przytrafia się potężna „awaria”. Bering, wprawiona w intelektualnych bojach, podejmuje grę ze śmiercią. Czy rozum będzie wystarczającą bronią w walce z nieuleczalną chorobą?

Nagrodzona mnóstwem prestiżowych nagród – z nagrodą Pulitzera (1999) na czele – sztuka Margaret Edson stawia pytanie o to, co życie czyni wartym życia. A robi to w sposób zaskakujący, paradoksalny i przewrotnie ironiczny. Stąd oryginalny tytuł sztuki – „Wit”, znaczący tyle co staropolskie wic, dowcip, żart, kawał… Swoistym dowcipem jest bowiem dowcipne opowiadanie o życiu w ostatnich chwilach życia. Wbrew dramatycznej sytuacji, „Dowcip” jest pełną życia sztuką o życiu. Ale dramat ten zawiera znacznie więcej wiców – dowcipów…

Na podstawie: Edson „Dowcip”
Przekład: Hanna Szczerkowska
Reżyseria: Bożena Suchocka
Scenografia: Iza Toroniewicz
Muzyka: Agnieszka Szczepaniak
Reżyseria światła: Karolina Gębska
Obsada: Izabela Beń-Olejniczak, Malwina Brych, Bożena Remelska, Małgorzata Kałędkiewicz, Aleksandra Pałka, Karol Biskup, Jakub Łopatka, Wojciech Masacz

 

Premiera: 11 września 2020

Czas trwania: 110 minut

 

#opisujemy

Zdjęcie dwóch osób. Jedna z nich leży na specjalistycznym łóżku szpitalnym z nieco uniesionym tułowiem. Jest w koszuli szpitalnej i szarej czapce, do pasa przykryta kołdrą, ma zamknięte oczy. Druga osoba przysiada obok, jedną rękę trzyma na łóżku nad głową chorej, a w drugiej ręce trzyma książkę opartą o kołdrę. Ma szary strój i okulary. Tło ciemne.

 

«ДОТЕП» / ТЕАТР ІМ. ВОЙЦЕХА БОГУСЛАВСЬКОГО В КАЛІШІ

Квитки: I-50 zł, II-40 zł, III-25 zł, IV стоячі-20 zł

Партер і ложі глядацької зали обладнані індукційною петлею   

Після вистави зустріч з артистами модеруватиме Войцех Майхерек.

 

У 1999 році за цю п’єсу Маргарет Едсон отримала Премію Пулітцера, через два роки по ній було знято фільм із Еммою Томпсон у головній ролі, а у 2002 році Магдалена Лазаркевич підготувала польську прем’єру „The Wit” в Театрі «Studio» з Терезою Буджіш-Кшижановською в ролі Вівіан Берінг і Данутою Шафлярською в ролі професора Ешфорд. І зараз з цим твором на польські сцени повертається варшавська режисерка та викладачка Театральної академії Божена Франковська. Чому саме така гірко-весела назва? Може тому, що ми ледве вийшли з пандемії, надивилися на смерть близьких і не можемо прийняти, чому вони помирали саме так? А може тому, що в Польщі повертаються до дискусії про гідну смерть і театр хоче в ній брати участь?

 

Головною героїнею драми Едсон є Вівіан Берінг - професорка літератури англійської метафізичної поезії XVI-XVII століть, тобто поезії Джона Донна, його друзів та суперників. І такий «дотеп» з нею стався – діагноз: пухлина мозку. «The Wit» в перекладі з англійської означає не лише «дотеп», а й «дотепність», тобто літературний талант до розповіді, мистецтво вербальної, формальної та художньої акробатики. До хвороби у Вівіан не було іншого, крім університету та бібліотеки, не було кохання, не було справжнього життя. Чи змінить її хвороба?

Вівіан, яку грає актриса Малгожата Калєндкевич-Павловська, проходить курси хіміотерапії, освоює лікарняну реальність, фліртує з молодим лікарем. Вона намагається жартувати, демонструючи дистанціювання від хвороби. Вона шукає відповіді щодо причини того, що сталося з нею, що відбувається з усіма людьми. Для чого страждання? Чому хорошу смерть супроводжує потворне помирання? Що може врятувати нас від розпачу – література? наука? філософія? релігія? гумор? тумівізм? У спектаклі Божени Франковської знаходиться відповідь.

«Dowcip» Театру Богуславського — це не весела п'єса про помирання і не лікарняний роман. Це радше спроба відкрити метафізику на перетині людського і наукового.

Лукаш Древняк, театральний куратор Старого театру в Любліні

 

Вівіан Берінг — професорка літератури, яка спеціалізується на англійській поезії епохи Відродження. Хоча поезія сповнена пристрасті, Вівіан завжди уникала почуттів. Вона інтелектуалка, яка вірить у силу розуму. Але її тіло раптово зазнає масштабної «аварії». Берінг, вправна в інтелектуальних боях, б’ється зі смертю. Чи розум буде достатньою зброєю в боротьбі з невиліковною хворобою? 

 

Нагороджена багатьма престижними преміями, серед яких головна - Премія Пулітцера (1999), п’єса Маргарет Едсон ставить питання про те, що робить життя вартим, аби його жити. І робить це в неочікуваний, парадоксальний і збочено-іронічний спосіб. Звідси і оригінальна назва п’єси – «Дотеп». Своєрідним дотепом є є жартівлива розповідь про життя в останні його хвилини життя. Незважаючи на драматизм ситуації, «Дотеп» — це сповнена життя п’єса про життя.

 

За мотивами: Edson „Dowcip”

Переклад: Ганна Щерковська

Режисер: Божена Сухоцька

Сценографія: Іза Тороневич

Музика: Агнєшка Щепаняк

Освітлення: Кароліна Ґембська

У ролях: Ізабела Бен-Олейнічак, Мальвіна Брих, Божена Ремельська, Малгожата Календкевич, Александра Палка, Кароль Біскуп, Якуб Лопатка, Войцех Масач

Прем'єра: 11 вересня 2020

Тривалість: 110 хв

 

Po spektaklu spotkanie z twórcami poprowadzi Wojciech Majcherek.